Одним самотність - непосильна ноша,
А іншим щастя – тиша самоти.
Одні чекають, поки листоноша
Нарешті принесе із далини листи,
А є такі, що, як коти – самотні,
Самі собі гуляють по світах,
І у своїх думках безодні
Знаходять сенс, долають страх.
У кожного мабуть, є свій тотем природній,
Одні – безболісно самі собі живуть,
А інші – хай би з ким, та вже сьогодні,
І горнуться, коли їх навіть б’ють…
Та мабуть, краще гордо і самому,
Любити, жити в тиші самоти
І краще гордовито йти додому
Аніж прийти - й дізнатись, що не ти
Жаданий, любий, навіть довгожданий,
Нікому не потрібен, лиш собі,
І не тобі призначене «Коханий»,
Вечеря на столі теж не тобі...
То краще самоту перетерпіти,
Змагаючись з потоками думок,
Аніж в зневазі й некоханні жити,
Закривши свою гордість під замок.
О. і В. Вишневські