Доброго дня, шановні читачі.
Кожна людина, незалежно від віку, у своїх діях та вчинках керується власною системою цінностей та пріоритетів, А з віком та досвідом цінності змінюють одна одну. Проте для людей характерний феномен, коли кожен свідомо вибудовує одну систему цінностей, а живе за іншою. Як Ви гадаєте, що буде, якщо дорослу людину попросити розташувати за важливістю ті чи інші матеріальні та нематеріальні складові його життя? Одним з перших пунктів кожен напише «Здоров’я». При цьому, як правило, людина має шкідливі звички та дозволяє собі свідому шкоду своєму як духовному, так і фізичному здоров’ю (асоціальні друзі, глобальні застілля з переїданням, відсутність часу на власний розвиток і таке інше). Виходить, здоров’я в списку пріоритетів є, але берегти його, поки десь не «припече» аж до «не можу», відмовлятись від звичного життя (скажімо, від вживання слабоалкогольних напоїв, шкідливої їжі чи паління) ніхто аж ніяк не збирається. Добра робота також неодмінно потрапить у список пріоритетів. При цьому для одного «добра робота» - це нічого не робити і щоб платили якомога більше та вчасно; для іншого - хай хоч зовсім не платять, зате робота має бути суспільно важливою; ще хтось прагне робити улюблену справу, а гроші, мовляв, не головне... Але... як правило, у вузькому колі виявляється, що кожен по-своєму свою роботу ледве терпить, і одного совість заїла від неробства; іншому все суспільство ненависне, бо від нього пішла дружина через малу зарплатню. А найсумніше те, що людина, яка любила свою роботу, щиро і тихо її давно ненавидить, бо комерція диктує, як, коли та скільки картин олією треба написати для оплати банальних соціальних благ. Це до того, що говоримо ми одне, та правдою це «одне» є не завжди.
Як часто ми забуваємо про… П’ять років тому моя близька подруга вийшла заміж. Щастя було - жоден словниковий запас не передасть, проторохкотіла вуха всім знайомим, який в неї чудовий чоловік… Пройшов час. І - тепер нова пісня: «Він мене нездатен утримувати належним чином, нероба проклятий…», або: «Ця ж зміюка все своєму синочку-мазуну про самоповагу торочить, та яка ж повага, он двірник більше додому приносить…» Люба, той «нероба» і «найпрекрасніший в світі чоловік» - одна особа! Мало грошей, замучив побут - домовляйся, благай, проси, але не ставай іржею, що їсть залізо! А «зміюка» - то матуся твого коханого чоловіка, та ще й батька твоїх діток. Років за п’ятнадцять твоя невісточка про тебе таке ж заспіває, а син, пам’ятаючи твої вибрики, заперечувати не стане (аби ще й не добавив з усмішкою: «В нас бабуся теж зміюкою була»). То ж не варто робити того, про що доведеться гірко шкодувати. Якщо у Вас вистачило сили знайти та полюбити достоїнства, то шукайте сили, щоб полюбити і недоліки!
Будьте щирі з собою у визначенні своїх пріоритетів, не робіть іншим сьогодні того, чого собі не хочете завтра, і все у Вас складеться найкращим чином. Принаймні я Вам цього щиро зичу!
