Мені
здається, все пішло від жінки:
Вся сила, все кохання, все добро…
Всі героїчні відчайдушні вчинки -
В її ім’я. І що б там не було,
Якби була на все жіноча воля,
Ніхто б ніколи плакати не став.
Та
не така, на жаль, у
людства доля
Й нечистий в жінці люте зло сховав…
І часом, вириваючись на волю,
Руйнує все: й кохання, і добро...
І закликає сильну стать до бою,
Щоб спокою нікому не було!
І мститься, і пліткує, і жадає...
Аж поки Божа іскра спалахне.
Ну а тоді затихне, зазітхає,
І знову, світ до серця пригорне.
О. Вишневська