"Нехай за мене скажуть квіти..."

Мов зорі на столі у вазі –                     Зізнатись прямо і відкрито,                 Та що це я, такий сміливий 

Червоні, жовті, голубі,                          Про власні давні почуття…                А власне щастя загублю?

При всій сміливості й відвазі                Нехай за мене скажуть квіти,             Шепочуть губи: «Добра, мила,

Я не наважився тобі                             Що ти – дорожча за життя!                Я так давно тебе люблю...»