Чи знаєте Ви що, таке об’єктивна реальність? Це те, що відбувається навколо нас насправді.
Переважній більшості властиво не помічати цієї реальності, проживаючи в своєму
придуманому світі. Життя людини, як окремого суб’єкта, та життя суспільства в ціллому – нічого
спільного з об’єктивною
реальністю не має. Кожен ховається за ілюзіями в межах своїх можливостей. Ми не
знайшли реальних цінностей і... придумали гроші, наділили „дорогоцінністю”
каміння. А насправді, гроші – це лише папір після якісної поліграфічної
обробки, „дорогоцінне каміння” від гравію відрізняється лише складністю
видобування та обробки, хімічним складом та зовнішнім виглядом...
Хтось діловито піддакне на такі слова й заведе високопарну розмову про
„одвічне” - мистетство, вірші, пісні... Тут сперечатись трохи важче, але... та
чи інша картина цінна, чи то пак, безцінна як правило тому, що хтось так
сказав, а інші погодились. Хоч, справедливості ради, варто сказати, що будь-який
шедевр, чи навіть бездарна мазня, має свою неповторну енергетику та перне
змістовне навантаження - тож чогось таки варте. З римованими шедеврами така ж
картина... інколи читаєшь „шедевральну творчість” сучасного генія й мимоволі
думаєш: от кому лаврушка завадила на полиці, що дуже треба було її вчіпити на
голову авторові... А інколи, на особистих сторінках „пересічних” громадян такі твори
трапляються, що щось невимовно пепле розливається по тілу і так радісно,
затишно ... Це я до того, що все відносно й те, що комусь мед, - іншому гірше за дьоготь...
Нинішнє цивілізоване суспільство дуже й дуже далеке від ідеалу, воно,
безперечно, потребує вдосконалення... та починати потрібно з себе, а не з
критики оточуючих чи їх діяльності. Ніхто нікого ні до чого не силує, і перш
ніж озвучити комусь свою безцінну власну думку, варто зупинитись і запитатись в
себе: чи у Вас про неї питали? А то, часом, такій досвідченій та вихованій
особі так хочеться, як мінімум, в лоба плюнути - ну щоб бодай якось відповідати тій
примітивності та убогості про, яку тільки но лекцію прослухав...
А шо? Нормальний вчинок, як для бездарної, нікому не потрібної особи з
міщанським смаком... Це все, звісно, жарти... та як кажуть: в будь-якому жарті
- є краплина істини. Шануймась, бо Ви
того варті!
