Я назбирала квітів у саду,
В старенький глечик той букет поставлю.
Розмову теплу знову заведу,
Від тиші та нудьги тебе позбавлю.
Ти кажеш очі - дзеркало душі,
Нехай так буде. В когось світла й
чиста…
Хай порівняння ці мені чужі,
Та я їх позбираю, як намисто.
Мені ж бо дорога твоя печаль
І радість твій, і навіть подих кожен.
Не можу захистити тебе, жаль -
Не маю ні меча, ні навіть «ножен»…
О. Вишневська