У місті великому клекіт і гам,
Всі завжди кудись поспішають,
І є всі підстави позаздрити нам,
Хоч нас пустунами вважають.
Неспішно із гілки на гілку стрибать,
Співати всім людям на втіху
Та як же кортить нам гніздо своє мать,
Сховатись в селі десь під стріху,
Щоб там по дворі назбирати зернят,
Не їздили автомобілі,
За тим подражнити малих кошенят,
А потім втекти, поки цілі...
Сховатись нарешті від дивних людей
В своє затишненьке гніздечко...
Та
є ще багато хороших ідей,
Було б нам спокійне місцечко.
В. Вишневський