Чи замислювались Ви коли-небудь, чому «цінуємо те, що втрачаємо»? Чому
людям в переважній більшості своїй властиво не помічати того важливого, що вони
мають? Наприклад, здоровій людині здоров’я ні до чого цінувати, аж доти, доки
воно є; свобода вибору може бути не помітна аж доти, доки Вам не нав’язують
неприйнятних рішень; Ваша половинка може бути не оцінена Вами, бо ж і гарніші,
і кмітливіші, і талановитіші, безперечно, є, та от тільки куди вони ховались,
коли Ви робили свій вибір? Хтось каже, що сучасне життя - суцільне рабство, бо
ж, мовляв, залежностей в такій кількості ще не знав світ. І так, і ні. З одного
боку, людина, особливо в великому місті, змушена багато працювати, аби мати
гідне забезпечення; з іншого – те ж таки забезпечення - дуже велика умовність,
бо межі гідного життя кожен позначає для себе сам: одні ведуть активне життя,
обробляючи земельну ділянку, купують речі не першого вжитку, шиють,
в’яжутьта модернізують самі, а інші є
постійними покупцями на Бесарабці (ринок в центрі Києва) і одну річ двічі не
вдягають. Але межі забезпеченості нічого спільного з рівнем задоволеності не мають.
Як дотепно висловився екс-президент Польщі Лех Валенс,точка зору залежить від того, звідки дивитися
(здається в оригіналі так: «пункт відзєння залєжи од пункту сідзєння»), тобто
речі видаються такими, якими ми їх хочемо бачити і насправді «не воля» навколо
нас - це ті «не свободи», які ми самі для себе обрали. Бо ж інший вибір був та
є - завжди! І на будь-якому етапі нашого життя, у будь-якій ситуації - він
також є! Від радикально позитивного до радикально негативного з варіаціями
«золотої середини» чи позиції «ні собі, ні людям». Все і завжди залежить,
залежало і буде залежати від Вас та Вашого рішення. Будь-яке рішення, будь-яка
дія, без сумніву, матиме наслідки, що і будуть у подальшому окреслювати межі
Вашої «не свободи». Можна вести безвідповідальне життя, перекладаючи провину за
власні негаразди на весь світ навколо, а можна свідомо відповідати за свої
вчинки, слова та рішення (перед собою, звісна річ). Інакше кажучи, можна
повноцінно та свідомо жити, а можна - думати, що живеш, шукаючи крайнього в усіх
негараздах. Це, так само, як і будь-що інше - лише питання нашого особистого
вибору, який робимо ми самі, і від нашого усвідомлення відповідальності за
власні дії, слова та рішення в деякій мірі залежать і їх наслідки та готовність
прийняти ці ж таки наслідки.
Можна обирати власні «не свободи» і отримувати від
них задоволення, а можна жалітись на обмеженість та недосконалість життя. Ким
бути вирішує кожен для себе!
