Дивне привітання? А як на мене, то аж ніяк, - бо
одні особи задоволені практично всім (життям, погодою, статусом, картинкою за
вікном, кошеням, яке щойно доклало зусиль для відкушування величезного шматка
ще не прочитаної ранкової газети, …), а інші - самі собі подобаються по святам,
і то не завжди. Тож світ, так само як і день, ранок чи вечір добрий до того,
хто його таким вважає.
Нам вперто нав’язують, що цінується лише те, що
втрачається. Цікаво, хто і як може заборонити цінувати те, що маємо? Адже кожен
з нас цілком в змозі вирішити, що та коли йому слід цінувати.Є надто багато всіляких подібних «постулатів»
та стереотипів, що, ніби цвяхи, вбивають в кожну дитячу голову. А чому б просто
частіше не нагадувати про свободу вибору? Кожна людина може докорінно змінити
своє життя - просто змінивши ставлення до тих чи інших речей, або ж до світу в
цілому.
Світ був, є та буде не залежно від Вас чи від мене.
Ні Ви, ні хтось інший не в змозі зіпсувати сонячний настрій людині, яка обрала
його собі, чи виправити безпросвітне пекло того, хто обрав собі такий
світогляд. Скажете - ні, можна вивести з рівноваги будь-якого дивака-оптиміста,
або порятувати всіх депресивно-суїцидальних невдах- вперед! Але врахуйте: настрій зіпсувати
можна на кілька хвилин, годину чи день – бо надалі це з собою робити дозволить
лише бовдур, а рятуючи того, хто свідомо порпається в болоті темних думок,
можна втопити власне життя. От і питається – кому ж це треба?
Краса в очах того - хто її
споглядає! Краще бути на-пів божевільним диваком, що радіє зливі, мокнучи під
дощем, ніж бовдуром, що кляне сонце за те, що воно йому світить в обличчя.Скажете – крайнощі. Так, навкруг є чорне,
біле та сіре -але останнє, хоч світліше
за перше, та все одно похмуре.Хочете
жити краще – живіть. Щастя або вже є, або його немає взагалі… і ніколи не буде.
Тож
доброго, приємного та продуктивного дня всім тим, хто щиро хоче, аби світ
навколо був таким!