В далекій Африці,
в жаркій сухій савані,
Де дощ бува
далеко не щодня,
Пішли гуляти
друзі добрі, давні,
Велика черепаха й
левеня.
Гуляли досхочу,
на сонці грілись,
Співати вчилися,
і пісню їх почув
Лихий чаклун...
Тут сонечко десь ділось,
Насунули
хмариська, грім загув,
Вперіщив дощ! Усе живе радіє:
Дорогоцінна з неба падає вода,
А друзі наші лиш
про сховок мріють,
Про дерево, не
кажучи про дах...
Промокши добре,
каже черепаха:
«Які ж бо, друже,
вибач, ми дурні,
Шукаєм сховку,
дерева, чи даху,
Коли і дах, і
хата на мені».
В. Вишневський