Тече ріка, в ній
плине час,
А не вода між
берегами.
Ось ми були – й
немає нас,
Лиш роси дрібними
сльозами
Та верби віттям
молодим
Оплакують всіх
тих, що знали.
Усе минається,
мов дим,
Та все ж, немов
причарувало
Життя до себе...
Знов і знов
Ми повертаємось
до cвіту,
До трепетних
земних оков,
Де важко й
солодко так жити...
Тече ріка, в ній
плине час,
Та є ще міст між
берегами,
Цей міст – він
створений для нас.
Не поспішай, бо
дні за днями
Ми йдем по ньому
крізь життя,
Від берега з
минулим сивим -
До берега, де
майбуття
Здається нам
таким щасливим.
В. Вишневський
