Хто зранку встав, і рук не покладає,
Не так важливо – в місті, на землі,
Той завжди все, що треба йому, має,
І в домі, і в коморі, й на столі.
Хто звик чекати на дурничку, з неба
Дарунків долі, щедрості богів,
Той ніц не має, й так йому і треба,
Бо мав би, як би справді захотів.