В твоїх засмучених очах – кохання.
Чому сумуєш? Звідки ця печаль?
Уже минулось, скінчилося чекання,
Чого ж тобі і досі трохи жаль?
Про вічність думи нащо ти розводиш?
Живи сьогодні - решта все пусте!
А ти закоханії очі все відводиш,
Й говориш неспокійно не про те...
Не треба туги і нудьги – не треба!
В блакить небес із вдячністю поглянь,
Я міцно й ніжно покохала тебе,
Не зводь моє кохання до благань!
О.В. Вишневська |