Б. Хмельницький
Відшуміли козаки, пішли отамани...
Запустував Чигирин, без тієї слави.
Вже фортеці не будують, конем не гарцюють,
Та й на пишних вечорницях вони не танцюють.
Все пройшло, як не бувало, залишився спогад
Де то правда, де вимисел, а де просто здогад.
Об’єднав ти нас, Богдане, з східними братами,
А вони з твоїм козацтвом, немов із скотами -
Не панькались дуже довго. Та що говорити.
Нема давно козаків. Й хоч ми їхні діти,
Вже не буде в Україні, таких охоронців.
Може, добре, може, зле? Й як роса на сонці,
Не розтануть ті, хто рідну матінку Вкраїну
Розпинає та мучить – немов кат дитину.
Треба, браття дорогії, свій край боронити!
Та на славу України кожен день робити!
Піклуватись за стареньких, молодих навчати,
Бо єдина в цілім світі Батьківщина-мати!
О.В. Вишневська