 |
Мрії...мрії
|
|
Вдивляюся в вікно, та проганяю сум,
Гадала буде все одно, взяла себе на
глум!
Та серце не чекати не змогло,
Пробачила давно – все, що було...
І у бурхливім морі почуттів,
До зустрічі веду я відлік днів.
Моє кохання вибачить усе,
Тобі прощення, у собі душа
несе!
|
|
|
|
|
|
 |
|
Рекомендуємо:
|
|
