 |
Весільний рушник
|
|
За повір’ям народним рушник вишивати,
Щоб з тобою, коханий, піти до вінця,
Мене шити охайно й орнамент складати,
Научала бабуся із звороту й лиця.
І на долю майбутню красиву й багату,
Я вшиваю в рушник виноградну лозу.
Що би ми пам’ятали родиннеє свято,
Ще калину червону у орнамент вплету.
У орнаменті тім наші долі зіллються
Із окремих стежинок у стежку одну.
Поєднаймося ми, і навіки зійдуться
Вже дороги життєві. Я в бік не зверну,
І від тебе, коханий, також сподіваюсь
Незрадливої віри в кохання земне.
А рушник – оберіг. І тобі я зізнаюсь:
Маю щиру надію - любов не мине.
| |
|
|
|
|
|
|
|
 |
|
Рекомендуємо:
|
|
