 |
Озерце
|
|
Під літніми
хмарками чистими,
Під сонцем чи в
ранній імлі
Виблискує, мов та
намистина,
Озерце, як око
Землі.
Дерева, мов
варта, оточують
Перлину природну
живу,
Але запитати вас
хочу я:
Що ж бачить воно
наяву?
Квітучі степи,
цвіт акації,
Буяння природи
живе?
Та ні... лише
атомну станцію
Та дим, що у небі
пливе,
Заплакало озеро
жалібно,
Немовби до нас
промовля:
„Які ж бо ви,
людоньки, жадібні,
Забули, що
мати-Земля
Терпітиме, доки
не знищите
Таких же дітей,
як і ви...
Чом себе вважаєте
вищими?
Весь світ же
навколо – живий!”
|
|
|
|
|
|
 |
|
Рекомендуємо:
|
|
