У глибині
цивілізації
Лиш ти і я, моя
любов,
І паморочить цвіт
акації,
П’янить мене він знов і знов.
Минуть століття,
часу плин біжить,
Але живе наша сім’я,
Спливуть віки,
але ми будем жить
В нащадках наших
– ти і я.
В бурхливім світі
все міняється,
Лиш почуття крізь
час пливе,
І почуття те
називається –
Кохання, світле і
живе.
В. Вишневський