Дивлюсь тобі у очі — бачу сум
Туманів сивих над забутими стежками,
І відблиск довгих та нелегких дум,
Які сплелись з прожитими роками.
Дивлюсь тобі у очі… і мовчу…
Бо що, й про що я маю говорити?
Мовчу мрійливо… а в душі кричу,
Що я тебе не можу не любити!
Дивлюсь тобі у очі, мов колись —
Здивовано й налякано, як вперше.
В мені багато протиріч злились,
Воскреснувши й на мить немов померши.
Дивлюсь тобі у очі… і тону
В зелено-сіруватому болоті.
Розпутний вогник й оклик твій
"ану?",
Що все змінив на долі повороті.
Дивлюсь тобі у очі… і молюсь:
Нізащо і ніколи не міняйся,
Бо я на душу з легкістю дивлюсь —
На гарну й добру — сам собі зізнайся.
Дивлюсь тобі у очі… і мовчу…
Бо я не вправі щось іще казати.
Мовчання душить. Я не закричу,
Що буду вічно так тебе
кохати!
