Зітхає вітерець,
хвилює віти,
Мов оживає та
говорить сад.
По тихій згоді
закивали квіти,
Здригнулись трави,
мов води каскад.
Життя невпинне у
саду затишнім,
Деревам силу по
весні несе.
Не переймаючись
мойбутнім і колишнім,
Сьогодні квітне і
буяє все.
Літа ідуть, а ми
немов заснули
Живемо по
інерції. Та все ж...
Майбутнього не
бійся. За минулим
Не плач, бо зараз
ти живеш
В. Вишневський
