|
|
Червоні квіти, мов краплини,
Що пролили діди за нас,
Беззвучні пам'яті перлини,
Яких не в змозі стерти час.
Щороку квіти ті зростають
В полях, садках та під вікном...
Нехай нащадкам нагадають,
Про час, що був жахливим злом...
Про закатованих, про вбитих,
Розстріляних за просто так...
Нехай врятують від "неситих"
Яким чиєсь життя - п'ятак...
О. Вишневська
|
