 |
Зачароване коло вогню
|
|
Зачароване коло
вогню,
Язики полум’яні, мов маки,
Під сталеву
ревучу броню,
Ну а потім – в
останню атаку.
І не вирватись з
пекла цього,
Бо позаду –
каральні загони,
Ні тебе, ні мене,
ні його
Не пропустять
гебешні погони.
А попереду –
пекло земне,
Ворог землю гризе
в обороні…
Не одна сотня літ
промайне,
Поки згинуть
укрепи бетонні,
І земля навесні
розцвіте,
Забуяють у полі
тім маки,
І тому нам
сьогодні – пусте,
Що невдовзі – в
останню атаку…
В. Вишневський
|
|
|
|
|
|
 |
|
Рекомендуємо:
|
|
