Я не скажу тобі, чому зоря
Багряним маревом вкриває обрій,
Чому хвилюються й штормлять моря,
І поле синє при погоді добрій...
На жаль, всього нам знати не дано,
А, може, й добре вірити у диво.
Мабуть, казково ще колись давно
Хтось вигадав нові слова мрійливо,
І ті слова створили дивний світ,
В якому так багато дивовижі.
Шумлять моря безкраю кількість літ,
Живуть тваринки милі й навіть хижі.
Навряд чи це так просто осягнеш,
Чи щось подібне зможеш уявити,
Але на подушці чарівній як заснеш,
Без мрій подібних вже не зможеш жити!
О. Вишневська