Є одвічні питання, над вирішенням яких сотнями,
тисячами років роздумують найсвітліші голови людства і вирішення яких, нажаль,
настане дуже й дуже не скоро, коли в людській пам’яті зітруться спомини про нас
з Вами.Серед десятків найпоширеніших
вчень та релігій є поради, настанови і навіть закони щодо того, як треба чинити,
як жити правильно. До смиріння, покори та самопожертви закликають голосно та
виразно не голоси янголів мудрості – ні, частіше це роблять ті, кому потрібна
або, правильніше сказати, вигідна Ваша покора та жертва. За рахунок чесних,
справедливих, порядних добре живуть та почуваються ті, про кого добре сказати
не вийде за жодних обставин. Я не маю на увазі нічого глобального. Паразити
живуть серед нас з Вами, і нерідко вони - найближчі нам люди, недовиховані, не
розпізнані та виправдані нашими теплими почуттями та довірою. В своїй сліпій
любові ми прагнемо довіряти, захищати, оберігати… і часом наші позитивні пориви
калічать гірше, ніж вся світова ворожість, бо всепрощення породжує
вседозволеність та здатність до самовиправдання за будь-яких обставин чи,
простіше кажучи, безчестя.
Викривлення моральних понять та канонів породжує
моральну потворність такої сили, що в огидності з нею навряд чи зможуть
сперечатись найтемніші жителі пекла. Лякає тотальність атрофованої совісті та
відповідальності, поширеність в масах шалено безбожного переконання, що
виконання певних обрядів дарує Господнє прощення. Така звична картина
пограбування одне одного рідними людьми… при розподілі спадку; при необхідності
догляду за старенькими батьками; у випадку трагічних обставин хвороби чи
смерті….
Нажаль, неймовірно часто сучасна людина в
слідуванні своїм інстинктам та бажанням не варта не тільки ідеї Божественного
походження, а навіть принижує гідність будь-якоїтварини в помислах походження від неї.Такі особи не варті довгих розмов про них,
але виникає невимушене питання: коли суспільство задумається над необхідністю
ізоляції цієї пошесті, чи не буде надто пізно, чи буде кого рятувати?…
