|
В нічному небі, серед золота зірок,
Злетіла думка й зникла у безодні...
До
Бога стали ближчі ми на крок,
Тому що вже закінчилось
«сьогодні».
Відкрився простір безлічі думок,
В безкрайню височінь сідають
зорі,
В пісочному годиннику пісок
Про швидкоплинність часу нам
говорить.
Ніч оксамитова торкається щоки
Й потроху розчиняється у
світлі...
Хвилини, дні, а потім і роки –
Все промайне як птахи
перелітні.
Немає ні початку, ні кінця.
Немає в світі вічного нічого.
Це
Всесвіту закон – закон життя:
Закінчення – початок для нового.
О.
Каспарович.
Друга картина серії «Шедеври від митця». Схема розроблена на
основі фото Наталі Сергіївни Дудки. |